Учитель - людина, яка може робити важкі речі легкими (Ральф Емерсон)
Триває третій тиждень виробничої педагогічної практики з української мови та літератури в студентів-філологів 4 курсу. Попри важкі обставини в країні, практиканти тримають освітній фронт та набувають досвіду в закріплених школах. Більшість навчальних закладів зараз працює в онлайн-режимі, але студенти зазначають, що школярі відповідально ставляться до навчання та підключаються на уроки.
Школи, які працюють в офлайн-режимі, мають облаштовані укриття, щоб зберігти життя при сигналі «Повітряна тривога». Авласцова Аліна звертає увагу на те, що при тривожному сигналі вона, як вчитель-словесник, який веде урок, повинна припинити викладання матеріалу, згуртувати учнів і швидко переміститися в безпечне місце.
Студенти 241 групи активно практикують себе у ролі вчителя-словесника та класного керівника. Практиканти вже мали досвід проведення уроків.
Княгницька Катерина ділиться своїми емоціями: «На перших етапах незвично відчувати себе не учнем, а саме вчителем, саме на собі все випробувати. Але головне почати, а далі набагато легше. З кожним уроком вдається розуміти все швидше, знаходити відповіді на питання, опанувати все краще. Це тільки початковий етап практики,а далі буде набагато легше, ще цікавіше».
Герасимець Тетяна додає: «Виробнича педагогічна практика − це чудовий шанс спробувати себе вчителем. Лише 2 тижні на місяць школа працює у офлайн-режимі. Мій перший урок української літератури на практиці був проведений під час повітряної тривоги, в укритті. Радує те, що діти мають можливість навчатися».
Бережний Назар наголошує, що діти на його уроках активні, орієнтуються в програмовому матеріалі, відкриті до спілкування, легко йдуть на контакт, працювати з ними приємно і цікаво.
«Щаслива, що виробнича практика настала і я є активним її учасником! Бути учителем сьогодні − це справді нелегко, але всі соціально-політичні проблеми враз зникають, коли ти на маленьких екранчиках бачиш ті сяючі добрі оченята учнів, які жадають здобути нові знання… Діти − це справжнє диво, яке надає вчителю сили працювати, вірити в прекрасне майбутнє!», - розповідає Деркач Катерина.
Літвінова Єлизавета та Провозьон Софія, які з початку року працюють у школах та мають класні керівництва, зазначають, що практика в них проходить на одному диханні, так як завдання, поставлені методистами, є невід’ємною частиною їх повсякденної роботи.
Для Коцаревської Дар’ї, яка спробувала себе в ролі вчителя вперше, виробнича педагогічна практика є чудовою нагодою активізувати отримані під час навчання знання, застосувати набуті уміння й навички, випробувати себе в бажаній професії.
Грицай Єливавета, спробувавши себе у новій ролі, наголошує, що педагогічна практика - це надвідповідальність. Це підсумок 4-річного навчання в університеті, це, наче тест, де студент має показати всі свої знання та здібності, які отримав впродовж навчання.
Студенти-практиканти на власному досвіді впевнюються, що робота вчителя-словесника нелегка, потребує копіткої праці й самовідданості. Під час підбору дидактичного матеріалу треба зважати на безліч факторів: вікові особливості дітей, рівень підготовки класу, відповідність вправ і завдань меті уроку, технічні можливості учасників освітнього процесу тощо. Під час педагогічної практики студенти пізнають іншу сторону шкільного життя, сповнюючись поваги до вчителів. Із кожним днем, практиканти набувають неоціненного досвіду, який має величезний вплив на їх подальший професійний розвиток.