22.04.2025 у межах звітної конференції студентів-практикантів 4 курсу відбувся регіональний науково-методичний семінар "НУШ в дії: особливості навчання і виховання в умовах війни".
Під час заходу практиканти поділилися власним педагогічним досвідом, продемонстрували методичні знахідки, презентували фрагменти відкритих уроків та виховних заходів, а також розповіли про труднощі, з якими стикалися, та шляхи їх подолання.
Керівники практики та методисти-наставники високо оцінили рівень підготовки студентів, їх педагогічну майстерність, уміння встановлювати контакт з учнями та творчо підходити до навчання.
У своїх відгуках студенти зазначили, що практика стала для них не лише професійним випробуванням, а й джерелом натхнення, впевненості у вибраній професії та нових знань:
- Валерія Шевченко: «Практика – це ніжна струна в душі, що озивається, коли бачиш усмішки дітей і відчуваєш, як твої слова проростають у їхніх серцях».
- Катерина Бариш:
«У школу я прийшла – ще не вчитель,
Та з перших днів з'явилось відчуття:
Що це – мій шлях і поклик мій,
Де серце віддаєш без вороття.
Дитячі очі, щирі і допитливі,
Уроки, виклик, радість і мета –
Я зрозуміла, що професія ця світла.
Для мене – справжня, рідна і свята». - Світлана Маценко: «Виробнича педагогічна практика стала для мене надзвичайно важливим етапом професійного становлення. Вона надала можливість не лише закріпити теоретичні знання, здобуті під час навчання, а й відчути себе справжнім учителем, відповідальним за навчальний процес й атмосферу в класі».
- Поліна Півень: «Практика – мов ранок у школі: шум, гамір, дитячі голоси, а між ними – ти, молодий учитель, що лише вчишся слухати, чути і бути прикладом».
- Марія Прокопенко: «Практика стала не лише навчальним етапом, а й джерелом натхнення, утвердження у виборі професії та переконанням у важливості постійного саморозвитку. Я навчилася бути більш гнучкою, уважною, відповідальною та чуйною. 10 тижнів залишили по собі не лише спогади, а й глибоке внутрішнє переконання: зростання ніколи не зупиняється, а справжній професіонал завжди прагне стати кращим, ніж був учора».
- Євгенія Котельницька: «Педагогічна практика – це не просто досвід, це перший дотик до справжнього покликання. Це коли очі дітей довірливо дивляться на тебе, а кожен твій урок стає для них вікном у новий світ. Тут народжується любов до професії, яка надихає, формує і дає сенс кожному дню».
- Софія Остапенко: «Педагогічна практика – це як перший політ: трохи страшно, але без цього не навчишся летіти».
- Дар’я Снагощенко: «Практика закріпила навички індивідуального підходу, педагогічної гнучкості та оперативного вирішення навчальних ситуацій».
- Карина Єфрємова: «Цей досвід навчив мене бачити у звичайному – велике: у дитячій усмішці – щастя, у запитанні – пошук, у тиші – довіру».
- Юлія Цупро: «Кожен урок, проведений під час практики, – це шанс на самовдосконалення і відкриття нових горизонтів у педагогічній діяльності».
- Ілля Хмелевський: «Педагогічна практика стала для мене дуже цінним і важливим досвідом. Спочатку було трохи страшно, адже я розумів, що тепер не просто спостерігаю, а беру участь у навчальному процесі. Але з часом з’явилася впевненість і розуміння того, як краще знаходити підхід до дітей. Особливо відчувалося, що діти зараз дуже потребують підтримки та розуміння. Через непросту ситуацію в країні багато з них емоційно вразливі, іноді тривожні або замкнені. Тому я намагався бути не просто «викладачем», а другом, якому можна довіритися. Колектив школи прийняв мене дуже тепло, і це допомогло швидше адаптуватися. Я вдячний своїм наставникам за поради та підтримку. Завдяки цій практиці я ще більше переконався, що учителювання – це саме те, чим я хочу займатися, незважаючи на всі труднощі».
Звітна конференція стала підсумком важливого етапу професійного становлення майбутніх учителів і вкотре довела, що шлях до майстерності лежить через практичний досвід, натхнення і любов до своєї справи.