Прокинутися о пів на п’яту ранку, аби відкрити для себе щось нове.. І повернутися пізно ввечері трішки втомленими, але щасливими… Щасливими від того, що здійснилися плани.
Так, у контексті заходів до 200-річчя Пантелеймона Куліша та 125-го ювілею Олександра Довженка студенти-філологи СумДПУ з викладачами побували у Чернігівській області на Батьківщині наших видатних земляків. До речі, другий рік поспіль екскурсія припала на 18 жовтня.
Дружньою філологічною родиною відвідали історико-меморіальний музей-заповідник «Ганнина Пустинь», де у П.Куліша виник задум написати історичний роман «Чорна рада», який знають усі. Майже 2 століття тому назад саме тут стала на весільний рушник Олександра Білозерська – дружина Пантелеймона Куліша, більше відома нам під псевдонімом Ганна Барвінок, утвореним, за переказами, від улюбленої квітки та улюбленого імені письменниці.
Неспішними кроками пройшли алею кохання, думаючи про найзаповітніші мрії, кохання, просто про те, що зібралися разом у такий теплий сонячний день… Цією ж алеєю дійшли до меморіального поховання подружжя Кулішів і Василя Білозерського. Проходячи парк, побачили клен письменника, якому вже далеко за 100 років. Не оминули й реконструйованих господарських споруд, серед яких клуня, колодязь-журавель, стежка до копанки, на березі якої стоїть Шевченкова альтанка і багато іншого. Приємно було почути цікаві легенди й перекази з життя Куліша, побачити собачку-піаністку та майстер-класи з виготовлення дитячих іграшок для дітей.
Окремої уваги заслуговує Сосницький літературно-меморіальний музей Олександра Довженка, який дарує аромати яблук і груш, квітів і сіна, зацікавлює кінофільмами. У цьому музеї вже, мабуть, побували тисячі людей. Впевнені, тисячі побувають ще. Адже тут і батьківська низенька хата, але така ошатна… і клуня, і двір, і колодязь з журавлем, і погрібник… – все з подихом минулого.
У бронзі, Довженко першим же зустрічає гостей, запрошуючи їх пройтися тими стежками подвір’я, якими колись ходив сам, і відчути на собі атмосферу його дитинства. Милують око дитячі речі нашого земляка: старовинна дерев’яна колиска, у якій з 1894 року пестився і балувався маленький Сашко, який тоді ще не знав, яка видатна і водночас трагічна доля його чекає. Тут же знаходяться і цукорниця, і черпак, у формі рибки, зроблений дідом Семеном, годинник, дзеркало і родинні ікони, старі чорно-білі фотографії, які також створюють ту атмосферу минулого. Осінній сад, який дарує відвідувачам свої дари, яблука та груші, теж виглядає прекрасно і кличе до себе кожного, заворожуючи тою красою, яку бачимо при прочитанні «Зачарованої Десни» – тут все так само...
Кожний період життя О.Довженка представлений фотографіями, відповідними речами, оберегами, словами-роздумами, різноманітними книгами та записами, а ми ще мали змогу заглянути у кабінет О.Довженка, в якому він працював.
Є ще тут і окремий зал Великої Вітчизняної війни, у чорних тонах, які повністю передають той трагічний період фашистських навал, під час яких «горів» не тільки письменник, а й ті, хто його оточував. Саме на пожовклих фотографіях всі ті біди й хвилювання, марні надії і сподівання… Ті роки, які нотками трагізму б’ються у наших серцях.
Загалом, музей жодного не залишить байдужим. Адже його атмосфера – це та минувшина, яка колись повела Довженка незнаними стежками, а привела у безсмертя.
Своїми враженнями ділиться Алёна Иванько, студентка І курсу: "Ця подорож дала мені можливість не тільки дізнатися більше про П. Куліша та О. Довженка, а й більше поспілкуватися з моїми одногрупниками. Хоча я і не дуже люблю музеї, але в цих двох музеях мені дуже сподобалось. Ці екскурсії були неймовірні, а ще мені дуже сподобався кінофільм у музеї О. Довженка, було цікаво подивитися та дізнатися про те, як знімали в ті часи та які підступні є жінки. У СОГІ (вчилась раніше там) у нас була традиція співати, куди б ми не їхали та де б не були, і я дякую педагогічному-філологічному за те, що вже відчуваю себе своєю серед людей, яких знаю майже два місяці. Дякую кожному за день 18.10, сподіваюсь це не остання наша поїздка".
Дякуємо організатору, заступнику декана Надії Кириленко та екскурсоводам за таку чудову екскурсію, цікаві розповіді і ту теплоту, яку Ви даруєте відвідувачам. Дякуємо філологічному за те, що наші традиції не меркнуть, а з кожним роком відновлюються.