3 березня, у Всесвітній день письменника, відбувся науковий семінар на тему «Символістські тенденції в ліриці Павла Тичини», що об’єднав студентську молодь навколо глибокого осмислення феномену українського модернізму.
Дата проведення була не випадковою: саме цього дня світова спільнота вшановує силу художнього слова, а постать Павла Тичини постає як одна з найскладніших і водночас найтрагічніших у панорамі національної літератури ХХ століття.
Модератором заходу виступила Кириленко Надія Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури. Її вступне слово окреслило теоретико-методологічні рамки дискусії: символізм було розглянуто не лише як стильову течію, а як світоглядну модель, що передбачає багатовимірність образу, музикальність поетичного мовлення, синестезійність і тяжіння до космогонічних узагальнень. Було наголошено, що рання творчість Тичини засвідчує органічне поєднання національної традиції з європейськими модерністськими тенденціями, а його поетика формує унікальний синтез символізму, імпресіонізму та неоромантизму.
Учасниками заходу стали студенти освітньо-професійних програм Середня освіта (Українська мова і література. Англійська мова) та Середня освіта (Українська мова і література. Зарубіжна література). Активну участь у підготовці доповідей взяли студенти 232 групи, які презентували результати власних наукових розвідок. Доповідачі переконливо аргументували, що символ у Тичини – це не декоративний прийом, а спосіб філософського осягнення буття.
Окремий тематичний блок було присвячено проблематиці «нового розстріляного відродження». Учасники обговорили драматизм долі української інтелігенції, наголосивши на трагічному розламі між творчою свободою та тоталітарною ідеологією.
Завершальною частиною заходу став виступ Надії Іванівни, яка декламувала власні поезії, продемонструвавши тяглість традиції символістської образності в сучасному авторському письмі. Особливий інтерес викликала презентація пісні, створеної на основі її поетичного тексту за допомогою технологій штучного інтелекту. Такий синтез класичної поетичної форми й новітніх цифрових інструментів став своєрідним містком між епохами – доказом того, що художнє слово здатне звучати по-новому, не втрачаючи внутрішньої глибини.
Захід продемонстрував високий рівень наукової підготовки студентів, їхню здатність до аналітичного мислення та інтерпретаційної самостійності. У день, коли світ вшановує письменників, прозвучало головне: слово – це не лише текст, а відповідальність, пам’ять і внутрішня свобода, яку кожне покоління має відстояти заново.